Наші Захисники

Війна змінює все — від особистих рішень до траєкторій цілих поколінь. Коли у 2022 році росія розпочала повномасштабне вторгнення, українська молодь масово стала на захист своєї держави. Студенти, які ще вчора готували курсові та дипломні, сьогодні — в строю, в окопах, у військових частинах. І серед них — ті, хто мав би боронити Україну в кіберпросторі, а нині захищає її ще й у реальному світі. Це покоління — нове обличчя української стійкості.

З перших днів повномасштабної війни десятки тисяч молодих людей стали до лав Збройних Сил України, Сил територіальної оборони, добровольчих формувань. Серед них — багато студентів, які залишили навчання або поєднують його з військовою службою. Це нова генерація захисників, які опанували одразу два фронти — цифровий і реальний, воюючи з однаковою рішучістю і за комп’ютерами, і в бліндажах.

Студенти нашого інституту — це не лише майбутні фахівці у сфері інформаційних технологій, кібербезпеки, штучного інтелекту. Від початку вторгнення багато хто з них добровільно став до зброї. Дехто пішов служити до ЗСУ чи ТРО, дехто — працює у сфері оборонних технологій, дронів, електронної розвідки.

Вони доводять, що сучасний воїн — це не лише кодер, а й солдат, який вміє тримати лінію на реальному полі бою.

На цій сторінці — їхні фото з передової. Без імен, без звань. Але з гордістю, яка читається в погляді.

Кожен студент-захисник — це уособлення сили, розуму й гідності. Ви обрали не лише професію, а й відповідальність. Ви показали, що захист України — це більше, ніж робота у сфері безпеки даних: це готовність боронити життя, свободу, правду — і у віртуальній реальності, і на справжній війні.

Ми схиляємо голови перед вашою відвагою. Ви — не просто студенти, ви — наш щит і наш приклад.

8 травня Україна відзначає День пам’яті та перемоги, перемоги над нацизмом, фашизмом та надії на перемогу над сучасним злом. І наші студенти — вже частина цієї боротьби. Вони — ветерани нашого часу, які захищали не лише системи, а саму державність. Їхній внесок буде закарбований не лише в архівах, а в серцях поколінь.

Наша шана вам — не на один день, а на покоління вперед.

Через часи.

Через серця.

Через код майбутнього.